Ukrainian Distance Learning System

нерівні можливості, соціальна ізоляція, безробіття або ненадійна зайнятість, які є результатом дії соціальних, культурних, політичних та економічних факторів, котрі роблять людину більш уразливою до різних форм захворювання, до різних умов проживання тощо

будь-яке розрізнення, недопущення або перевага, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей, або ставлення в галузі праці та занять

дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків

використання різного підходу як принципу до визначення місця жінки й чоловіка в суспільстві, за якого обмежується, принижується, нівелюється, ігнорується роль однієї зі статей. Міжнародне законодавство з питань рівності жінок і чоловіків підкреслює необхідність уникнення, зняття різних стандартів для жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя де-юре та де-факто

спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України

1)    рівні  умови  для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;

особи, які психологічно й емоційно відчувають себе людьми іншої статі та бажають змінити або вже змінили шляхом хірургічної та гормональної корекції свою біологічну стать на протилежну, тому що відчувають себе «ув’язненими не в тому тілі». Трансґендерні люди можуть мати гомосексуальну, гетеро сексуальну або бісексуальну орієнтацію. У трансґендерів «базою» для визначення сексуальної орієнтації виступає не їхня біологічна, а їхня «бажана» стать

це поняття ввійшло у вжиток із соціології та визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, тобто соціально-рольовий статус соціальні можливості людини (чоловіка і жінки) в усіх сферах життєдіяльності, освіті, професійній діяльності, доступі до влади, розподілі сімейних ролей, репродуктивній поведінці тощо

покажчики, що використовують якісні та кількісні показники для відбиття ґендерно значущих змін, які відбуваються в суспільства протягом певного періоду часу. Ґендерні індикатори містять прямі свідчення становища жінок відносно визначеного нормативного стандарту. Вони – необхідна та корисна складова, у поєднанні з іншими оціночними техніками, для виміру результатів діяльності держави, як у загальних проектах, так і в спеціальних ініціативах, що здійснюються в країні, які націлені на врахування інтересів обох соціально-статевих груп населення. Кількісні індикатори засновуються на інформації, отриманої в результаті проведення переписів, опитувань, підрахунків і адміністративних записів і є мірилом економічних та інших аспектів рівня і якості життя. Якісні індикатори пов’язані з рівнем та якістю життя й використовують інформацію про рівень задоволеності або незадоволеності особистими та соціально-економічними умовами. Користь ґендерних індикаторів обумовлена їх здатністю вказувати на зміни у статі та ролі жінок і чоловіків у часі і, таким чином, вимірювати чи досягається ціль ґендерної справедливості

спосіб забезпечення представництва жінок у владних структурах, відповідно до якого правовим чином відводиться певна частина депутатських місць у парламенті для обрання жінок депутатами. Ґендерні квоти взагалі можуть встановлюватися для обох статей. Але оскільки частка чоловіків у різних органах управління перевищує 90%, то позитивна дискримінація використовується переважно для встановлення ущемлених жіночих прав. Ґендерні квоти не тотожні жіночим, що їх практикували за радянських часів. Ґендерна рівновага в демократичному суспільстві має бути предметом турботи всіх виборців, політичних і державних структур, громадськості. Введення ґендерних квот – явище тимчасове, засіб забезпечення рівних можливостей. Вони спрямовані на виправлення ґендерних перекосів у владі. Із розвитком ґендерної культури жінок і чоловіків, із утвердженням їхніх рівних прав і можливостей у різних життєвих сферах потреба в ґендерних квотах об’єктивно відпаде не тільки де-юре, а й де-факто. У сучасних умовах ґендерні квоти – це вид позитивної дискримінації

проблеми соціального статусу і реального становища чоловіків і жінок в суспільстві їх взаємовідносин, розподілу ролей у відтворенні населення і самоорганізації життєдіяльності

1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних із статтю

2) сукупність загальноприйнятих стереотипів, суспільних норм і правил поведінки, які визначають приналежність людини тій чи іншій статі

1) набір загальноприйнятих у суспільстві норм і суджень стосовно поведінки, мотивів, потреб жінок і чоловіків, що базуються на уявленнях про чоловіче (маскулінне) і жіноче (фемінне)

1. Осмислене само віднесення особою своєї належності до жіночої або чоловічої статі на основі усвідомлення певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, що визнаються своїми, достовірними

2. Базова структура соціальної ідентичності, яка характеризує людину (індивіда) з точки зору її/його приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значущим є те, як сама людина себе визначає

система волевиявлення двох статей, жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у можливостях і правах, що законодавче закріплені та реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів і потреб

1) аналіз документів, текстів, програм, політики з позицій гендерних принципів; 

2) розгляд соціальних, законодавчих, економічних та інших питань з позиції гендерних досліджень; 

3) порівняльна оцінка на ґендерність

нерівні права жінок і чоловіків, які створюють систему обмежень або привілеїв за ознакою статі. До ґендерної нерівності також можна віднести нерівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків

визначення міжнародними органами та державами, політичними партіями основних ґендерних пріоритетів і фундаментальних цінностей, принципів і напрямів діяльності, відповідних методів та способів їхнього втілення, спрямованих на утвердження рівних прав, свобод, створення умов, можливостей і шансів, гарантій забезпечення рівного соціально-політичного статусу чоловіків і жінок, на розвиток ґендерної демократії та формування ґендерної культури в суспільстві. Ґендерна політика не самодостатня. Вона потребує поєднання з соціальною й іншими видами політики. Але ґендерна політика може претендувати на своє оригінальне буття, оскільки в ній є інтерес суб’єктів – чоловіка й жінки, спрямований на її реалізацію. Прогресивний розвиток суспільства можливий не поза ґендерними проблемами, а разом з ними

ідеологічний компонент державної політики та державного управління, що має чотири виміри, які покладено в основу напрямів розвитку державної гендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Перший вимір гендерної рівності – це права людини як універсальний стандарт політичних, громадянських, економічних, соціальних і культурних прав та свобод для жінок і чоловіків. Другий вимір гендерної рівності – це права людини як права жінок. Третій вимір – рівність свобод, прав та обов’язків. Четвертий – рівні можливості – основний елемент гендерної рівності

1) рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

характеристика свідомості із встановленням відмінностей за типом чоловічого та жіночого (чоловіча та жіноча свідомість)

наукова галузь статистики, що проходить через традиційні галузі для ідентифікації, створення та поширення статистичних даних, які відображають реалії життя жінок/дівчат, чоловіків/хлопців

1) один із критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження й аналізу. Чутливість у ґендерному відношенні - це врахування існуючого становища жінок і чоловіків при плануванні певних дій, що сприяють встановленню ґендерного балансу, не погіршуючи становища жінок і чоловіків

2)Потреба в урахуванні реального становища і соціального статусу чоловіків і жінок, ґендерного балансу як критерію при оцінці соціальних змін, запланованих проектів, обраних методів аналізу і дослідження. Характеризує самосвідомість і ставлення до ґендерної ситуації в суспільстві. Вона є мірою готовності визнання актуальності й значимості ґендерних проблем

планування чи переструктурування доходів та витрат таким чином, щоб потреби населення, як жінок/дівчат, так і чоловіків/хлопців, були відповідно представлені в його статтях

силові, примусові, свавільні дії з боку чоловіків або жінок, що ґрунтуються на їх статевих особливостях, спрямовані на дискримінацію за ознакою статі та мають негативний характер та наслідки

здійснення на основі ґендерно релевантних критеріїв порівняння та оцінки поточної ситуації та тенденції її очікуваного розвитку внаслідок запровадження пропонованої політики

якісний та кількісний аналіз будь-якої інформації, що має ґендерну цінність, мета якого — визначити присутність у відносинах, що вивчаються, невідповідності, нерівності та встановити межі ґендерної дискримінації. Він охоплює збирання деталізованої ґендерної інформації, яка стає основою політичного планування, встановлення міри впливу ґендерних програм і планів на ґендерну нерівність. Ґендерний аналіз сприяє глибшому розумінню відмінностей у впливі жінок і чоловіків на політику розвитку, а також засвідчує як ґендерно нерівні відносини можуть впливати на досягнення та цілі ґендерної політики, зокрема на ґендерну рівність

застосування кількісних і якісних оцінок життєдіяльності чоловіків і жінок, характер їх маскулінності й фемінності, відносин між ними для визначення ступеня й рівня культури їх статевого самовираження й самореалізації, ефективності впливу на всі сфери організації, управління й планування приватного й публічного життя, ефективності впливу на всі напрями суспільного розвитку, моделювання й прогнозування соціальних процесів на принципах справедливості, рівності, миру й прогресу

нерівність можливостей чоловіків і жінок у різних соціальних сферах, обумовлена традиційними уявленнями про їх призначення

розподіл продуктивної і домашньої роботи між чоловіками і жінками; ґендерні родинні зв’язки – сімейні права та обов’язки для кожної статі, сексуальні приписи; ґендерні структури особистості – комбінації характерних рис, що виявляються в почуттях і поведінці; ґендерний соціальний контроль – формальне чи неформальне прийняття і заохочення конформістської поведінки і стигматизація, соціальна ізоляція, покарання, медичне лікування нонконформістської поведінки; ґендерна ідеологія – виправдання гендерних статусів, зокрема, їх різні оцінки; ґендерні образи – культурні репрезентації ґендеру та втілення ґендеру в символічній мові та художній продукції, що відтворює і узаконює ґендерні статуси

форма розподілу праці згідно із уявленням про "чоловічу" і "жіночу" роботу на базі ґендерних відмінностей, які, хоч і створюються, як вважають, соціальне, є наслідком "природних" якостей і здатностей статей

підхід, що не враховує або ігнорує ґендерні відмінності у становищі, статусі, потребах та пріоритетах жінок і чоловіків як окремих соціальних груп. На практиці, такий підхід призводить до вироблення так званих ґендерно сліпих напрямів публічної політики

суми, що виділяються на діяльність, спрямовану на реалізацію завдань ґендерної рівності як у рамках програми із забезпечення ґендерної рівності, так і в межах ґендерно-орієнтованих послуг, що надаються населенню

діяльність або послуги, які надаються жінкам/дівчатам, чоловікам/хлопцям з урахуванням їх особистісних потреб у соціумі (родині, громаді, на робочому місці тощо). Діяльність або послуги направлені на забезпечення рівних прав та рівних можливостей для підвищення якості життя