Ukrainian Distance Learning System

проблеми соціального статусу і реального становища чоловіків і жінок в суспільстві їх взаємовідносин, розподілу ролей у відтворенні населення і самоорганізації життєдіяльності

1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних із статтю

2) сукупність загальноприйнятих стереотипів, суспільних норм і правил поведінки, які визначають приналежність людини тій чи іншій статі

1) набір загальноприйнятих у суспільстві норм і суджень стосовно поведінки, мотивів, потреб жінок і чоловіків, що базуються на уявленнях про чоловіче (маскулінне) і жіноче (фемінне)

1. Осмислене само віднесення особою своєї належності до жіночої або чоловічої статі на основі усвідомлення певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, що визнаються своїми, достовірними

2. Базова структура соціальної ідентичності, яка характеризує людину (індивіда) з точки зору її/його приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значущим є те, як сама людина себе визначає

система волевиявлення двох статей, жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у можливостях і правах, що законодавче закріплені та реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів і потреб

1) аналіз документів, текстів, програм, політики з позицій гендерних принципів; 

2) розгляд соціальних, законодавчих, економічних та інших питань з позиції гендерних досліджень; 

3) порівняльна оцінка на ґендерність

нерівні права жінок і чоловіків, які створюють систему обмежень або привілеїв за ознакою статі. До ґендерної нерівності також можна віднести нерівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків

визначення міжнародними органами та державами, політичними партіями основних ґендерних пріоритетів і фундаментальних цінностей, принципів і напрямів діяльності, відповідних методів та способів їхнього втілення, спрямованих на утвердження рівних прав, свобод, створення умов, можливостей і шансів, гарантій забезпечення рівного соціально-політичного статусу чоловіків і жінок, на розвиток ґендерної демократії та формування ґендерної культури в суспільстві. Ґендерна політика не самодостатня. Вона потребує поєднання з соціальною й іншими видами політики. Але ґендерна політика може претендувати на своє оригінальне буття, оскільки в ній є інтерес суб’єктів – чоловіка й жінки, спрямований на її реалізацію. Прогресивний розвиток суспільства можливий не поза ґендерними проблемами, а разом з ними

ідеологічний компонент державної політики та державного управління, що має чотири виміри, які покладено в основу напрямів розвитку державної гендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Перший вимір гендерної рівності – це права людини як універсальний стандарт політичних, громадянських, економічних, соціальних і культурних прав та свобод для жінок і чоловіків. Другий вимір гендерної рівності – це права людини як права жінок. Третій вимір – рівність свобод, прав та обов’язків. Четвертий – рівні можливості – основний елемент гендерної рівності

1) рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;